скрапувати
СКРА́ПУВАТИ, ує, недок., СКРАПНУ́ТИ, не́, док., розм.
Спадати звідки-небудь краплями.
Холод таки пробирав – мжичка сіялася на непокриті голови, скрапувала з голого віття дерев за комір (Ю. Смолич);
Галя нахилила обличчя, і з її очей скрапнули на брудну скатерку столика сльози (Ю. Смолич);
* Образно. Уже північ скрапує зорями за вікном (Ю. Мушкетик);
Думка скрапувала на папір словами (Ю. Мушкетик);
З низького похмурого неба скрапували сутінки (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)