скрекіт

СКРЕ́КІТ, коту, ч.

1. Різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи і т. ін.

Її [сойчин] веселий скрекіт будив тебе щоранку (Фр., IV, 1950, 356);

Крізь вікно доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 40);

Десь поряд чувся веселий скрекіт жаб (Гжицький, Опришки, 1962, 34).

2. перен. Такі звуки, утворювані роботою кулемета, мотора і т. ін.

Ніч крихко тріщить пострілами: скрекіт кулемета, людський гомін, вибухи гранат і десь стогін (Епік, Тв., 1958, 537);

Раптом у пісню вривається і чимдалі чутнішим стає скрекіт мотоцикла (Головко, І, 1957, 388).

Значення в інших словниках

1. скрекіт — скре́кіт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. скрекіт — -коту, ч. 1》 Різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, що їх видають деякі комахи, птахи і т. ін. 2》 перен. Такі звуки, утворювані роботою кулемета, мотора тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скрекіт — СКРЕ́КІТ, коту, ч. 1. Різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи і т. ін. Її [сойчин] веселий скрекіт будив тебе щоранку (І. Франко); Крізь вікно доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів (З.  Словник української мови у 20 томах
4. скрекіт — Скре́кіт, -коту, в -коті  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. скрекіт — Скрекіт, -коту м. Стрекотаніе.  Словник української мови Грінченка