скрекіт
СКРЕ́КІТ, коту, ч.
1. Різкі короткі й часті, схожі на тріск, звуки, які видають деякі комахи, птахи і т. ін.
Її [сойчин] веселий скрекіт будив тебе щоранку (І. Франко);
Крізь вікно доходила свіжість ночі і скрекіт цвіркунів (З. Тулуб);
Десь поряд чувся веселий скрекіт жаб (В. Гжицький).
2. перен. Такі звуки, утворювані роботою кулемета, мотора і т. ін.
Ніч крихко тріщить пострілами: скрекіт кулемета, людський гомін, вибухи гранат і десь стогін (Г. Епік);
Раптом у пісню вривається і чимдалі чутнішим стає скрекіт мотоцикла (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)