скривити —
скриви́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
скривити —
див. скривлювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скривити —
СКРИВИ́ТИ див. скри́влювати.
Словник української мови у 20 томах
скривити —
криви́ти / покриви́ти душе́ю. Бути нещирим; лицемірити. Дівчина, не звикнувши кривити душею, нічого не відповіла настирливому залицяльникові (С. Добровольський); Ніколи я у ріднім слові Не кривив душею у житті (А.
Фразеологічний словник української мови
скривити —
Скривити, -влю, -виш гл. Покривить, искривить, согнуть. Не поможе бабі кадило, коли бабу скривило. Ном. № 5667.
Словник української мови Грінченка