скриводушити
СКРИВОДУ́ШИТИ, шу, шиш. Док. до криводу́шити.
Цар скриводушив перед Семеном Палієм: не дав йому гетьманщини, — клявся, та скриводушив (Укр.. казки, легенди.., 1957, 440);
Поет і совість. Вона завжди на чатах, вона не дасть скриводушити в роздумуваннях над найскладнішим — над життям (Рад. Укр., 4.III 1964, 3).
Словник української мови (СУМ-11)