скрипиця
СКРИПИ́ЦЯ¹, СКРЕПИ́ЦЯ, і, ж., заст. Масивні дерев’яні кайдани.
Ой, на руки кайдани, На ноги скрипиці Та й вкинули сіромаху В темную темницю (Укр.. думи.., 1955, 69);
Забили в скрепицю [вдовиченка], Та й повезли до прийому (Шевч., II, 1953, 253).
СКРИПИ́ЦЯ², і, ж., розм. Те саме, що скри́пка.
Та й гарно ж грали [музики]..: скрипиця так і виспівує, бубни гудуть, гуркотять, цимбали, мов дзвоники, дзвонять (Стор., І, 1957, 147);
Цимбали б’ють, жаліблива скрипиця Дзвенить плачем (Мал., II, 1948, 30).
Словник української мови (СУМ-11)