скрипиця
СКРИПИ́ЦЯ¹, СКРЕПИ́ЦЯ, і, ж., заст.
Масивні дерев'яні кайдани.
Ой, на руки кайдани, На ноги скрипиці Та й вкинули сіромаху В темную темницю (з думи);
Забили в скрепицю [вдовиченка], Та й повезли до прийому (Т. Шевченко).
СКРИПИ́ЦЯ², і, ж., розм.
Те саме, що скри́пка.
Та й гарно ж грали [музики]..: скрипиця так і виспівує, бубни гудуть, гуркотять, цимбали, мов дзвоники, дзвонять (О. Стороженко);
Цимбали б'ють, жаліблива скрипиця Дзвенить плачем (А. Малишко);
Дві скрипниці, третій бас (приказка).
Словник української мови (СУМ-20)