скрипуче

СКРИПУ́ЧЕ. Присл. до скрипу́чий 2.

Усатенко засміявся довго й скрипуче (Воскр., Весна.., 1939, 9);

Звернувся [Савченко] до Василенка скрипуче, невдово-лено: — Ну, що там ще? (Збан., Сеспель, 1961, 327).

Значення в інших словниках

1. скрипуче — скрипу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. скрипуче — Присл. до скрипучий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скрипуче — СКРИПУ́ЧЕ. Присл. до скрипу́чий 2. Усатенко засміявся довго й скрипуче (С. Воскрекасенко); Звернувся [Савченко] до Василенка скрипуче, невдоволено: – Ну, що там ще? (Ю. Збанацький).  Словник української мови у 20 томах