скритий
СКРИ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скри́ти.
Юрми розбуджених звуків тривожно несуться в повітрі, а по чорній землі, скритий у пітьму, пливе людський потік (Коцюб., II, 1955, 363);
Він не міг витримати цього фарисейського співчуття, сього погано скритого задоволення, що світилося в очах усіх цих милих добрих сусідів (Хотк., II, 1966, 178);
// скри́то, безос. присудк. сл.
Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні? (Л. Укр., IV, 1954, 283);
Все дає нам рідний край. Скільки в надрах його скрито!.. Батьківщина — то наш рай (Граб., 1, 1959, 316).
2. у знач. прикм. Який тримають у таємниці; прихований.
Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію, котру вона досі не показувала (Мирний, III, 1954, 355);
Скрита могутня сила заволоділа і її молодшою дочкою Ольгою (Кобр., Вибр., 1954, 12);
Тиміш, мабуть, теж віддав себе тій скритій боротьбі, що точиться в селі між прихильниками Миронця і друзями агронома Яроша (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 46).
Словник української мови (СУМ-11)