скритий
СКРИ́ТИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до скри́ти.
Юрми розбуджених звуків тривожно несуться в повітрі, а по чорній землі, скритий у пітьму, пливе людський потік (Коцюб., II, 1955, 363);
Він не міг витримати цього фарисейського співчуття, сього погано скритого задоволення, що світилося в очах усіх цих милих добрих сусідів (Хотк., II, 1966, 178);
// скри́то, безос. присудк. сл.
Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні? (Л. Укр., IV, 1954, 283);
Все дає нам рідний край. Скільки в надрах його скрито!.. Батьківщина — то наш рай (Граб., 1, 1959, 316).
2. у знач. прикм. Який тримають у таємниці; прихований.
Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію, котру вона досі не показувала (Мирний, III, 1954, 355);
Скрита могутня сила заволоділа і її молодшою дочкою Ольгою (Кобр., Вибр., 1954, 12);
Тиміш, мабуть, теж віддав себе тій скритій боротьбі, що точиться в селі між прихильниками Миронця і друзями агронома Яроша (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 46).
Значення в інших словниках
- скритий — скри́тий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- скритий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скрити. || скрито, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.Якого тримають у таємниці; прихований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скритий — Захований, прихований, схований, перехований Словник чужослів Павло Штепа
- скритий — СКРИ́ТИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до скри́ти. Юрми розбуджених звуків тривожно несуться в повітрі, а по чорній землі, скритий у пітьму, пливе людський потік (М. Словник української мови у 20 томах
- скритий — ПРИХО́ВАНИЙ (який не виявляється відкрито або повною мірою), ПРИКРИ́ТИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄ́МНИЙ, ПРИТА́ЄНИЙ, ЗАТА́ЄНИЙ, СХО́ВАНИЙ, УКРИ́ТИЙ (ВКРИ́ТИЙ), ЗАКРИ́ТИЙ, ЗАМАСКО́ВАНИЙ, ЗАВУАЛЬО́ВАНИЙ, ГЛУХИ́Й, ТЕ́МНИЙ, ПІДФАРБОВАНИЙ розм. Словник синонімів української мови