скритий

СКРИ́ТИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до скри́ти.

Юрми розбуджених звуків тривожно несуться в повітрі, а по чорній землі, скритий у пітьму, пливе людський потік (М. Коцюбинський);

Він не міг витримати цього фарисейського співчуття, сього погано скритого задоволення, що світилося в очах усіх цих милих добрих сусідів (Г. Хоткевич);

// скри́то, безос. пред.

Де було скрито таємне? У хвилях? В безодні? (Леся Українка);

Все дає нам рідний край. Скільки в надрах його скрито!.. Батьківщина – то наш рай (П. Грабовський).

2. у знач. прикм. Який тримають у таємниці; прихований.

Їй здавалося: та щира привітність Одарки, та її ввічливість та шаноба мали за собою якусь скриту надію, котру вона досі не показувала (Панас Мирний);

Скрита могутня сила заволоділа і її молодшою дочкою Ольгою (Н. Кобринська);

Тиміш, мабуть, теж віддав себе тій скритій боротьбі, що точиться в селі між прихильниками Миронця і друзями агронома Яроша (Д. Бедзик).