скрутити —
Скрути́ти: — повернути, звернути [19]
Словник з творів Івана Франка
скрутити —
скрути́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
скрутити —
див. скручувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скрутити —
СКРУТИ́ТИ див. скру́чувати.
Словник української мови у 20 томах
скрутити —
скрути́ти змінити напрямок руху; повернути (ст): Якби вискочив з шинку і вирвався на Зелену, то, ніде не скручуючи, міг погнати аж до своєї хати (Тарнавський З.)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
скрутити —
вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В.
Фразеологічний словник української мови
скрутити —
ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти.
Словник синонімів української мови