скрутити

скрути́ти змінити напрямок руху; повернути (ст): Якби вискочив з шинку і вирвався на Зелену, то, ніде не скручуючи, міг погнати аж до своєї хати (Тарнавський З.)

Значення в інших словниках

1. скрутити — Скрути́ти: — повернути, звернути [19]  Словник з творів Івана Франка
2. скрутити — скрути́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. скрутити — див. скручувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скрутити — СКРУТИ́ТИ див. скру́чувати.  Словник української мови у 20 томах
5. скрутити — вкрути́ти (скрути́ти, утну́ти) ро́ги (хвоста́) кому. Присмирити, приборкати когось; обмежити кому-небудь свободу дій. — А цьому Пилипу ми таки вкрутимо роги, зробимо з нього чоловіка (В.  Фразеологічний словник української мови
6. скрутити — ВИ́ВЕРНУТИ (про руку, ногу тощо — повернути в неприродне положення, часто ушкоджуючи), ВИ́КРУТИТИ, СКРУТИ́ТИ, ПІДВЕРНУ́ТИ (про ногу). — Недок.: виверта́ти, викру́чувати, скру́чувати, підверта́ти.  Словник синонімів української мови
7. скрутити — Скрути́ти, скручу́, скру́тиш, -тять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. скрутити — СКРУТИ́ТИ див. скру́чувати.  Словник української мови в 11 томах
9. скрутити — Скрутити, -ся см. скручувати, -ся.  Словник української мови Грінченка