скріпити —
скріпи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
скріпити —
див. скріплювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скріпити —
СКРІПИ́ТИ див. скрі́плювати.
Словник української мови у 20 томах
скріпити —
скріпля́ти / скріпи́ти дух (си́ли) чий (чиї), кому. Робити кого-небудь морально стійким, непохитним. Надійся лиш на себе і свій дух Скріпляй, зміцняй (М.
Фразеологічний словник української мови
скріпити —
З'Є́ДНУВАТИ (об'єднувати одну з одною якимсь способом окремі частини — деталі, кінці і т. ін.), СПОЛУЧА́ТИ, СПОЛУ́ЧУВАТИ рідше, ЄДНА́ТИ, ЗЛУЧА́ТИ рідко; СХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ (перев. швидко або тимчасово); ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, ЗЧЛЕНО́ВУВАТИ техн.
Словник синонімів української мови