скудель
СКУДЕ́ЛЬ, і, ж., заст. Глина.
— Не суть то боги, — терпляче правив своє чорний з хрестом,— но глина, скудель: нині є, а на утро [вранці] розсиплеться на порох (Загреб., Диво, 1968, 47);
// Глиняний горщик або інша посудина.
[Ярун:] Почали [будівники] скудель перевертати І вапною закидали мене! (Коч., П’єси, 1951, 35).
Словник української мови (СУМ-11)