скудель
СКУДЕ́ЛЬ, і, ж., заст.
Глина.
– Не суть то боги, – терпляче правив своє чорний з хрестом, – но глина, скудель: нині є, а на утро [вранці] розсиплеться на порох (П. Загребельний);
// Глиняний горщик або інша посудина.
[Ярун:] Почали [будівники] скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)