скучненько

СКУЧНЕ́НЬКО.

1. Присл. до скучне́нький.

2. у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь.

Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько. Сідаю — пишу свій щоденник (Вас., IV, 1960, 17).

Значення в інших словниках

1. скучненько — скучне́нько прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. скучненько — 1》 Присл. до скучненький. 2》 у знач. присудк. сл., кому і без додатка. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скучненько — СКУЧНЕ́НЬКО. 1. Присл. до скучне́нький. 2. у знач. пред., кому і без дод. Про почуття нудьги, туги, яке охоплює кого-небудь. Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько. Сідаю – пишу свій щоденник (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. скучненько — Скучно нар. Скучно. Чи головка болить, чи на серденьку нудно, чи за отцем, матусею скучно? Грин. III. 263. ум. скучне́нько, скучне́сенько. Стало мені скучненько. Чуб. V. 750.  Словник української мови Грінченка