скісно
СКІ́СНО. Присл. до скісни́й.
Перед виром стоїть скісно поперек усеї [усієї] ріки ряд великого каміння (Фр., III, 1950, 7);
Він лежав на соломі, над обличчям скісно підводилися вгору почорнілі крокви (Перв., Дикий мед, 1963, 382);
Сонце ще не зайшло, скісно, через листя кущів і молодих дерев просівало своє червонясте проміння (Минко, Ясні зорі, 1951, 179);
Сніг падає густо, грубими латками, потрохи скісно, але невтомно (Коб., III, 1956, 80);
Його скісно всаджені чорні очі горіли недобрим огнем (Коб., II, 1956, 130).
Словник української мови (СУМ-11)