скісно
СКІ́СНО.
Присл. до скісни́й.
Перед виром стоїть скісно поперек усеї [усієї] ріки ряд великого каміння (І. Франко);
Він лежав на соломі, над обличчям скісно підводилися вгору почорнілі крокви (Л. Первомайський);
Сонце ще не зайшло, скісно, через листя кущів і молодих дерев просівало своє червонясте проміння (В. Минко);
Сніг падає густо, грубими латками, потрохи скісно, але невтомно (О. Кобилянська);
Його скісно всаджені чорні очі горіли недобрим огнем (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)