скіць
СКІЦЬ, присудк. сл., діал. Уживається за знач. скі́цнути.
Троянці наші.. На землю скіць — як там були! І зараз стали розкладатись (Котл., І, 1952, 164);
Мужик лишив козу серед дороги, а сам скіць через рів. Пішов полями! Відрікся кози! (Март., Тв., 1954, 203).
Словник української мови (СУМ-11)