слабенько
СЛАБЕ́НЬКО. Присл. до слабе́нький.
Галя якось слабенько плеще у долоньки (Вовчок, І, 1955, 294);
[Співець (торкає струни, щоб показати їх голос):] Слабенько грають. Та зате сі струни колись бриніли у руках пречистих святих співців, пророків незабутніх (Л. Укр., II, 1951, 154).
Словник української мови (СУМ-11)