слабко
СЛА́БКО. Присл. до слабки́й 3, 6.
Розлився [звук] десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко.. й замирав десь у тихих лісових западинах (Н.-Лев., II, 1956, 268);
Слабко дуже підперезала його,— дитина зараз і розхристається (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)