слабко
СЛА́БКО.
Присл. до слабки́й 3, 6.
Розлився [звук] десь далеко понад густим лісом та все лунав слабко .. й замирав десь у тихих лісових западинах (І. Нечуй-Левицький);
Слабко дуже підперезала його, – дитина зараз і розхристається (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)