слабогрудий

СЛАБОГРУ́ДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями;

// у знач. ім. слабогру́дий, дого, ч.; слабогру́да, дої, ж. Людина із слабими, нездоровими легенями.

[Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Кроп., IV, 1959, 347);

Цілий день тривав суд.. Іноді зсередини на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (Головко, II, 1957, 184).

Значення в інших словниках

1. слабогрудий — слабогру́дий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. слабогрудий — -а, -е, розм. Із слабими, нездоровими легенями. || у знач. ім. слабогрудий, -дого, ч.; слабогруда, -дої, ж. Людина зі слабими, нездоровими легенями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слабогрудий — СЛАБОГРУ́ДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями; // у знач. ім. слабогру́дий, дого, ч.; слабогру́да, дої, ж. Людина із слабими, нездоровими легенями.  Словник української мови у 20 томах