1. Словник української мови в 11 томах

слабогрудий

СЛАБОГРУ́ДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями;

// у знач. ім. слабогру́дий, дого, ч.; слабогру́да, дої, ж. Людина із слабими, нездоровими легенями.

[Єфрем:] Слабогрудим лікарі совітують молоко пить, от і ви, таточку, питимете та й поздоровшаєте (Кроп., IV, 1959, 347);

Цілий день тривав суд.. Іноді зсередини на свіже повітря вилазив упрілий, в розстебнутім кожусі котрийсь із слабогрудих, що вже не міг сидіти більш у духоті (Головко, II, 1957, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слабогрудий — слабогру́дий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. слабогрудий — -а, -е, розм. Із слабими, нездоровими легенями. || у знач. ім. слабогрудий, -дого, ч.; слабогруда, -дої, ж. Людина зі слабими, нездоровими легенями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слабогрудий — СЛАБОГРУ́ДИЙ, а, е, розм. Із слабими, нездоровими легенями; // у знач. ім. слабогру́дий, дого, ч.; слабогру́да, дої, ж. Людина із слабими, нездоровими легенями. Словник української мови у 20 томах