слабосильний
СЛАБОСИ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що слабоси́лий.
Здавалося, жодне з її дітей не держало її душі в такім болючім руху, як сей слабосильний чоловік! (Коб., II, 1956, 283);
// у знач. ім. слабоси́льний, ного, ч.; слабоси́льна, ної, ж. Той, хто не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.
Треба тілько дужому повернутися, щоб слабосильний знову перевернувся у покірного (Мирний, IV, 1955, 30).
Словник української мови (СУМ-11)