сливник
СЛИВНИ́К, ч.
1. род. а́. Садок із сливових дерев або молода сливова порість.
Хата була стара, напівзруйнована, з одного боку — ясени, з другого — сливник та горобина (Вас., IV, 1960, 10);
Ліворуч — вишник, ближче до ставка — сливник… (Вишня, II, 1956, 339);
У вузьких вуличках, обставлених тинами, тягло з сливників тонким припахом диму (Панч, В дорозі, 1959, 32).
2. род. у́, діал. Слив’янка.
Словник української мови (СУМ-11)