слих
СЛИХ, у, ч., заст. Слух, чутка.
Прийшли слихи до милої, що милого вбито (Сл. Гр.).
◊ Ані́ (ні) сли́хом [не] слиха́ти [ані (ні) ви́дом (в ві́чі) не вида́ти) див. слиха́ти;
Сли́хом зна́ти (чува́ти і т. ін.) — з чуток, з переказів знати, чувати і т. ін.
Бач, чуприна вже сивіє. Дітки підростають І про рідну Україну Слйхом тільки знають… (Укр. поети-романтики.., 1968, 531);
Сл́хом слиха́ти [ви́дом (в ві́чі) вида́ти] див. слиха́ти.
Словник української мови (СУМ-11)