слих

СЛИХ, у, ч., заст. Слух, чутка.

Прийшли слихи до милої, що милого вбито (Сл. Гр.).

◊ Ані́ (ні) сли́хом [не] слиха́ти [ані (ні) ви́дом (в ві́чі) не вида́ти) див. слиха́ти;

Сли́хом зна́ти (чува́ти і т. ін.) — з чуток, з переказів знати, чувати і т. ін.

Бач, чуприна вже сивіє. Дітки підростають І про рідну Україну Слйхом тільки знають… (Укр. поети-романтики.., 1968, 531);

Сл́хом слиха́ти [ви́дом (в ві́чі) вида́ти] див. слиха́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слих — слих іменник чоловічого роду слух, чутка рідко Орфографічний словник української мови
  2. слих — -у, ч., заст. Слух, чутка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слих — СЛИХ, у, ч., заст. Слух, чутка. Прийшли слихи до милої, що милого вбито (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
  4. слих — а́ні (ні) сли́хом (не) слиха́ти, а́ні (ні) ви́дом (у ві́чі) (не) вида́ти кого. Хто-небудь зник безслідно; про кого-небудь зовсім невідомо нічого. Зник чоловік десь безслідно, ані слихом слихати, ані видом не видати (З газети). Фразеологічний словник української мови
  5. слих — ЧУ́ТКА (ЧУТКИ́) (повідомлення про когось, щось, звичайно ніким не підтверджене), ГО́ВІР розм., ГО́МІН розм., ПРО́СЛУХ розм., СЛИХ заст., ПЕРЕ́КАЗИ заст. Словник синонімів української мови
  6. слих — Слих, -ху м. Слухъ. Чуб. III. 486. Прийшли слихи до милої, що милого вбито. Харьк. у. Словник української мови Грінченка