слоненя
СЛОНЕНЯ́, я́ти, с. Маля слона.
Я виїхав з дому, коли було ще темно, і благополучно минув половину шляху. Але тут дорогу мені заступила слониха, яка відпочивала із своїм слоненям (Веч. Київ, 19.XI 1969, 4);
*У порівн. Доря став на порозі, сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкі й грубі, як в слоненяти (Коцюб., II, 1955, 367).
Словник української мови (СУМ-11)