слоненя

СЛОНЕНЯ́, я́ти, с. Маля слона.

Я виїхав з дому, коли було ще темно, і благополучно минув половину шляху. Але тут дорогу мені заступила слониха, яка відпочивала із своїм слоненям (Веч. Київ, 19.XI 1969, 4);

*У порівн. Доря став на порозі, сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкі й грубі, як в слоненяти (Коцюб., II, 1955, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слоненя — СЛОНЕНЯ́, я́ти, с. Маля слона. Дійсно: вилупилось першим Чепурненьке слоненя. Не занадто ще велике... (О. Олесь); * У порівн. Доря став на порозі, сірий і незграбний у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на його ноги, негнучкі й грубі, як в слоненяти (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  2. слоненя — слоненя́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. слоненя — -яти, с. Маля слона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слоненя — Слоненя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)