1. Словник української мови в 11 томах

слоник

СЛО́НИК, а, ч.

1. Зменш, —пестл. до слон 1;

// Маленька фігурка слона; іграшковий слон.

На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні — всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят й жовтих каченят (Чорн., Пісні.., 1958, 71);

Мама слоника Купила Заводного (Бойко, Ростіть.., 1959, 80).

2. ент. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик.

П’ятикрапчатий слоник.. розповсюджений по всій степовій і лісостеповій зонах УРСР (Шкідн.. рослин, 1949, 132);

Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (Донч., IV, 1957, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слоник — сло́ник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. слоник — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до слон 1). || Маленька фігурка слона; іграшковий слон. 2》 ент. Жучок з довгим хоботком, який є шкідником рослин; довгоносик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. слоник — СЛО́НИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до слон 1; // Маленька фігурка слона; іграшковий слон. На буфеті, тумбочці, етажерці і вікні – всюди стояли фігурки маленьких слоників, білих лебедиків, сірих гусят й жовтих каченят (С. Словник української мови у 20 томах
  4. слоник — ДОВГОНО́СИК (комаха — шкідник рослин), СЛО́НИК, СВИ́НКА розм. Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Дівчинка стукала обережно по стовбурах дерев, і падали на розстелене рядно, удаючи мертвих, казарки і слоники (О. Словник синонімів української мови