сльотити
СЛЬОТИ́ТИ, ти́ть, недок., безос., розм. Падати невпинними, дрібними краплями (про дощ); мрячити.
Коли на свято припадає погожий день, то, звичайно, кажуть — деньок, мов по замовленню [на замовлення]. Так говорили і горнилівські активісти, коли настав день Першого травня. Ще напередодні сльотило (Речм., Весн. грози, 1961, 182);
Недарма кажуть: в осінню пору сім погод за день — сльотить, морозить, мете сніговицею… (Хлібороб Укр., 11, 1967, 32).
Словник української мови (СУМ-11)