слізка
СЛІ́ЗКА, и, ж. Пестл. до сльоза́.
Вона нічого йому не сказала, тільки слізки заблищали на очах (П. Куліш, Вибр., 1969, 111);
Не одна слізка пролилась, не одне гордовите колінко заламалось перед її сином… (Вільде, Сестри.., 1958, 359).
Крізь сльо́зи — те саме, що Крізь сльо́зи ( див. сльоза́).
Дрючком Хведька разів із шість оперезав [батько]!.. Тоді Хведько крізь слізки Так Батькові сказав: «Коли б було знаття, що гаспидська дрючина Так міцно дошкуля,.. Я б впер дрючок в огонь, а різки б не палив!» (Г.-Арт., Байки.., 1958, 78).
◊ Відізву́ться (відізва́лися) кому чиїсь слі́зки див. відзива́тися;
Відлива́ються (віділлю́ться, оділлю́ться і т. ін.) слі́зки кому чиї — те саме, що Відлива́ються (віділлю́ться) комусь чиїсь сльо́зи ( див. відлива́тися); Ли́ти слі́зки див. ли́ти;
Пуска́ти (пусти́ти) слі́зку (слі́зки) з оче́й див. о́ко¹;
Умива́тися (уми́тися) [гірки́ми (гаря́чими і т. ін.)] слі́зками див. умива́тися.
Словник української мови (СУМ-11)