сліпенький
СЛІПЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до сліпи́й 1-5, 7.
Цурався [Гриць] діда тому, що той був сліпенький на одне око (Збан., Сеспель, 1961, 427);
Ще як було воно миршавим сліпеньким цуценятком, то, як і всі, годувалося маминим молоком (Мельн., До раю.., 1961, 5);
Надворі вже посутеніло, але вікна будинків навпроти лишались неосвітленими. Лиш де-не-де спалахували і мерехтливо миготіли сліпенькі вогники (Смолич, Світанок.., 1953, 174);
Знов тихо й не видно нікого, бо сліпенькі зірки недобачають, а місяця нема… (Григ., Вибр., 1959, 188);
// у знач. ім. сліпе́нький, кого, ч.; сліпе́нька, кої, ж., пестл. Людина, позбавлена зору.
На майдані збилось чимало народу біля кобзаря.. Сліпенький співав про зруйнування коша (Стор., II, 1957, 281).
Словник української мови (СУМ-11)