смертонька
СМЕ́РТОНЬКА, и, ж. Пестл. до смерть 2.
Озвався нудний, пискливий голос: — Ох, моя смертонько… де ти? (Коцюб., II, 1955, 276);
[Баба Олена:] Нині, коли смертонька ходить за ним з косою, він світом нудить і кисне, як кваша (Галан, І, 1960, 459).
Словник української мови (СУМ-11)