смертонька
СМЕ́РТОНЬКА, и, ж.
Пестл. до смерть 2.
Озвався нудний, пискливий голос: – Ох, моя смертонько... де ти? (М. Коцюбинський);
[Баба Олена:] Нині, коли смертонька ходить за ним з косою, він світом нудить і кисне, як кваша (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)