смоктання
СМОКТА́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. смокта́ти.
З другої хати доносився до неї брязкіт посуди та смоктання чаю (Мирний, III, 1954, 76);
Голодне смоктання під грудьми нагадало Нєдєліну, що він досі й риски не мав у роті (Логв., Давні рани, 1961, 135).
Словник української мови (СУМ-11)