снування
СНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. снува́ти.
В такий час [наприкінці літа] природа, здається, до всього чуйно, тривожно прислухається і чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза,.. і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики (Стельмах, І, 1962, 603).
Словник української мови (СУМ-11)