снівниця

СНІ́ВНИЦЯ, і, ж. Ткацьке знаряддя — пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини.

В горницях було тихо, тільки було чути, як за стіною рипіла снівниця, неначе скреготала сорока (Н.-Лев., VII, 1966, 118);

*У порівн. Глухо стугоніли й поскрипували [крила вітряка] і, мелячи комусь мливо, намотували на свої кінці, мов на снівницю, місячну пряжу (Стельмах, І, 1962, 152).

Значення в інших словниках

1. снівниця — сні́вниця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. снівниця — -і, ж. Ткацьке знаряддя – пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. снівниця — СНІ́ВНИЦЯ, і, ж. Ткацьке знаряддя – пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини. В горницях було тихо, тільки було чути, як за стіною рипіла снівниця, неначе скреготала сорока (І. Нечуй-Левицький); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
4. снівниця — Снівниця, -ці ж. = оснівниця. Чуб. VII. 411. Пряжу оснують на снівницю. Грин. II. 19.  Словник української мови Грінченка