снівниця
СНІ́ВНИЦЯ, і, ж.
Ткацьке знаряддя – пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини.
В горницях було тихо, тільки було чути, як за стіною рипіла снівниця, неначе скреготала сорока (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Глухо стугоніли й поскрипували [крила вітряка] і, мелячи комусь мливо, намотували на свої кінці, мов на снівницю, місячну пряжу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)