снівниця
СНІ́ВНИЦЯ, і, ж.
Ткацьке знаряддя – пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини.
В горницях було тихо, тільки було чути, як за стіною рипіла снівниця, неначе скреготала сорока (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Глухо стугоніли й поскрипували [крила вітряка] і, мелячи комусь мливо, намотували на свої кінці, мов на снівницю, місячну пряжу (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- снівниця — сні́вниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- снівниця — -і, ж. Ткацьке знаряддя – пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- снівниця — СНІ́ВНИЦЯ, і, ж. Ткацьке знаряддя — пристрій, на якому снують основу якої-небудь тканини. В горницях було тихо, тільки було чути, як за стіною рипіла снівниця, неначе скреготала сорока (Н.-Лев., VII, 1966, 118); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- снівниця — Снівниця, -ці ж. = оснівниця. Чуб. VII. 411. Пряжу оснують на снівницю. Грин. II. 19. Словник української мови Грінченка