совок
СОВО́К, вка́, ч. Лопатка з загнутими догори бічними краями і перев. короткою ручкою.
Я бачив.. чиюсь руку з совком, яка брала з другого мішка борошно (Донч., V, 1957, 170);
Набрала [Катерина] у совок проса (Шиян, Переможці, 1950, 36);
// Пристрій, що формою нагадує таку лопатку.
Попереду, закриваючи крутий лоб танка, приховуючи його широкі лапи-гусениці, вилискував величезний сталевий різак, якийсь дивовижно гострий совок, навіки приклепаний до танка (Загреб., Європа. Захід, 1961, 4).
Словник української мови (СУМ-11)