совітувати
СОВІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що ра́дити 1.
Коли полковник довідався, що я купив коня, похвалив мене і совітував частіш його чистить (Збірник про Кроп., 1955, 8);
Так як мати його вже пожила на світі.., то вона йому часто совітувала: так зроби, те зроби (Григ., Вибр., 1959, 137);
Найменшої дрібниці не наважувався [Михайло Василенко] вирішити сам, робив тільки так, як йому совітували (С. Ол., З книги життя, 1968, 42).
Словник української мови (СУМ-11)