сокирка

СОКИ́РКА, и, ж. Зменш.-пестл. до соки́ра.

Не лежи, кажу.. Сюди-туди мотнися, сокиркою порубай, ціпом помахай, скотинкою пороби, от в тебе вп’ять [знову] грошики (Кв.-Осн., VI, 1957, 668);

// Невелика сокира.

Микола відшукав на антресолі свої інструменти. Пилочка, рубанок, стамеска, сокирка, струг (Збан., Курил. о-ви, 1963, 204);

*У порівн. Борода йому [панку] була гладенько виголена; як та сокирка, видалась вона вперед (Мирний, II, 1954, 150).

◊ Знахо́дити (знайти́) соки́рку під (за) ла́вою (ла́вкою) — те саме, що Знахо́дити (знайти́) соки́ру під (за) ла́вою (ла́вкою) ( див. соки́ра).

Значення в інших словниках

1. сокирка — соки́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сокирка — -и, ж. Зменш.-пестл. до сокира. || Невелика сокира.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сокирка — СОКИ́РКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до соки́ра. Не лежи, кажу .. Сюди-туди мотнися, сокиркою порубай, ціпом помахай, скотинкою пороби, от в тебе вп'ять [знову] грошики (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. Невелика сокира.  Словник української мови у 20 томах
4. сокирка — Сокирка, -ки ж. 1) ум. отъ сокира. 2) мн. раст. a) Delphinium consolida L. ЗЮЗО. І. 175. б) Vicia sepium L. ЗЮЗО. І. 141. в) Delphinium ajacis L. Мил. 35. ЗЮЗО. І. 121. г) — городні. Matthiola annua. Вх. Пч. І. 11. 3) мн. Родъ узора въ вышивкѣ.  Словник української мови Грінченка