солдафон
СОЛДАФО́Н, а, ч., розм., зневажл. Обмежений, некультурний, грубий військовий, інтереси якого не виходять за межі вузькопрофесійних занять і знань.
Отупілі солдафони, есесівці та хортисти, хай навіть і не до кінця повіривши тому, все ж перестали набридати Дмитрові (Коз., Гарячі руки, 1960, 62);
Для Пушкіна була глибоко ненависна Росія царя, Росія грубого солдафона Аракчеєва (Рильський, III, 1956, 174).
Словник української мови (СУМ-11)