солдафон
СОЛДАФО́Н, а, ч., розм., зневажл.
Обмежений, некультурний, грубий військовий, інтереси якого не виходять за межі вузькопрофесійних занять і знань.
Отупілі солдафони, есесівці та хортисти, хай навіть і не до кінця повіривши тому, все ж перестали набридати Дмитрові (В. Козаченко);
Для Пушкіна була глибоко ненависна Росія царя, Росія грубого солдафона Аракчеєва (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)