соловейків

СОЛОВЕ́ЙКІВ, кова, кове. Прикм. до солове́йко 1, 2; належний йому.

Що то ляскотить, В яснім повітрі аж дзвенить? То соловейків спів (Вороний, Вибр., 1959, 91);

— Ой, соловейкове гніздечко! — гукнула Настечка і оглянулася навколо себе (Стельмах, II, 1962, 126);

// Власт. соловейкові; такий, як у соловейка.

У неї соловейків голос.

Значення в інших словниках

1. соловейків — солове́йків прикметник  Орфографічний словник української мови
2. соловейків — -кова, -кове. Прикм. до соловейко 1), 2); належний йому. || Власт. соловейкові; такий, як у соловейка. Соловейків голос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соловейків — СОЛОВЕ́ЙКІВ, кова, кове. Прикм. до солове́йко 1, 2; належний йому. Куди ви од нас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка); Що то ляскотить, В яснім повітрі аж дзвенить? То соловейків спів (М.  Словник української мови у 20 томах
4. соловейків — Солове́йків, -кова, -кове  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. соловейків — Соловейків, -кова, -ве Соловьиный. Ой коби я мала орлові крила, соловейкові очі. Чуб. V. 338.  Словник української мови Грінченка