солодкомовно
СОЛОДКОМО́ВНО. Присл. до солодкомо́вний.
Із дівчатами розмовляє він не своїм голосом, солодкомовно, влесливо, під дівочий голос ладить (Горд., Дівчина.., 1954, 183);
— Дай, думаю, по-свояцьки, загляну до вас перед дощем, — солодкомовно заговорив дядечко (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 33).
Словник української мови (СУМ-11)