сомнамбула
СОМНА́МБУЛА, и, ч. і ж. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик.
*У порівн. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Янов., IV, 1959, 59).
Словник української мови (СУМ-11)СОМНА́МБУЛА, и, ч. і ж. Людина, хвора на сомнамбулізм; сновида, лунатик.
*У порівн. Вона себе тримає, наче вві сні, наче сомнамбула, котра не керує вчинками своїми (Ю. Янов., IV, 1959, 59).
Словник української мови (СУМ-11)